skvorychok

Народження Ростика

2009-11-13T11:26:51Z

....або про те, як важливо зберігати спокій

Відлік часу розпочався десь відтоді, коли вже робота була позаду, почалася декретна відпустка, з’явилося багато часу для зустрічей, відкладених справ, часу для себе, для курсів, для вишивання сорочки для Ігорка.. і т.д. На пологи ми чекали у кращому випадку після 25 жовтня...;)
Про те, що будемо народжувати разом вирішили як тільки дізналися, що очікуємо на маля, і, чесно, мені це додавало впевненості, хоча до кінця не уявлялося як воно все буде. Десь так згодом мій Ігор не хотів говорити на тему народжуємо разом.. або мав якісь сумніви, або наслухався чиїхось вражень, або, припускаю, мав розмову зі своєю мамою... Як виявилося пізніше, я даремно сумнівалася у намірах свого чоловіка. І коли пішли на навчання, я собі подумала, що буде так, як має бути, але курси нам двом не зашкодять.

Головний урок з курсів з „Нанашками” – нехай пологи є природнім процесом, але народжувати треба вчитися; і ще – біль – поняття відносне. Ми чемно вчилися: дихати, танцювати, і, як не дивно на третьому році подружнього життя, – слухати один одного.

Про три фази народження дитини я вже була начитана з книжок, на курсах уважно слухала про дихання під час перейми та потуг.. і все почало видаватися справді природнім процесом, без страху і неконтрольованих хвилювань. Страху як такого від початку й не було, але часом находило щось і здавалося.. як я дам зі всім раду? Як про все пам’ятатиму в потрібний момент?.. Спокійною була й тоді, коди кілька разів здавала аналізи на можливий токсоплазмоз, потім стафілокок і повторний КТГ. Нічого з того переліченого не виявилося. Ще протягом тижня на сьомому місяці у мене розтягувалася маткова зв’язка. І, слухаючи постійно ниючий біль у правому боці, я тішила себе тим, що це ніщо порівняно з болем під час пологів.
Найбільшою радістю перед пологами виявилося вишивання. Мама періодично нагадувала мені, що я не встигну до пологів вишити сорочку.. а я була впевнена, що встигну. І встигла, встигла вишити не лише коханому, а й синочкові.. і почала вишивати похресниці.
Потім (в понеділок) була розмова з лікарем з пологового, яка теж вселяла мені спокій.. і запевняла, що малятко вже важить 3200 .. На тому ми й розійшлися, до наступного понеділка.. Правда, вдома я сказала, що маю передчуття, що до Покрови народжу.
За день до пологів, по обіді, мені наснилося море і.. хлопчик на надувному матраці, а потім мене розбудив телефон. Треба сказати, що то був певно найміцніший сон за останні три місяці. У той день мені не хотілося нічого робити, вишивати також не було сили... а сонні думки я зіпхнула на погоду. У той день я допакувала сумки в пологовий.. хоча часу ще було – майже на три тижні.
Далі мені не спалося до 12, Ігорко вже додивлявся якісь там сни.. Без підозри на щось не так мені ходилося до туалету.. подумала, що з’їла щось не те і.. так разів 5-6. І лише, коли почалися підозрілі болі, в принципі то все було схоже на те, що мене підтискає.. а Ігорко сонними очима кліпав і почав рахувати періодичність того всього і перерви між тим, коли підхапує .. ми зрозуміли, що треба дзвонити лікарці. Була приблизно 2-га ночі, все ставало більше схоже на перейми з перервою 4 хв. Ого!.. а я все не наважувалася набрати лікарку...Далі все відбувалося швидко і ! без паніки. Сумки були спаковані, Ігорко кулею побіг на стоянку за авто. Домашні собі спали і ми вирішили нікого не будити.
Вже перед виходом я собі згадала про проскурку, яку баба передала мамі і наказувала, щоб я з’їла, коли почнуться болі. То ж я її з’їла, помолилася і ми поїхали. По дорозі, мабуть, перейми почастішали і стали болючими, але ми з Ігорем чемно дихали – вдихи-видихи і так до піку перейми, тоді по спадаючій, а тоді відпочинок. Я постійно згадувала про те, що паніка зайва, треба пам’ятати про дихання і воно якось не було складно, хоча боліло. Браму в пологовий відчинив сонний сторож, який з того всього не відповів на привітання – Доброї ночі! Потім на порозі – знову перейма і знову. Моя лікар – ще в дорозі, заспокоїла по телефону, що то перші пологи – то ще не буде так швидко, щоб не хвилювалися.
Потім, за хвилю, я вислухала від чергового лікаря, - чого ми так довго їхали, Вже!!! Повне розкриття. А де ті 10-18 годин???.... Як добре, що зі мною був Ігорко! Він не встиг передягнутися, накинули балдахін і в родзал. Наступні годину чи півтори пролетіли швиденько. Не таким страшним виявилося те крісло, на стіні висів великий синій метелик, Ігорко просив дивитися на того метелика.. санітарка поруч казала мені, що мені дуже пощастило, бо все гарно працює, всім би жінкам так швидко народжувати. Мені чимсь пробили навколоплідні води і вони витекли.. Я відчула лише тепло і якесь полегшення. Прибігла моя лікар і почалися потуги. Десь напевно за третьою, коли мені здавалося, що я неправильно дихаю і мені не виходить так, як каже лікар, коли боліло і я не могла зрозуміти, коли ж я мою потужитися.. коли подумала, що не витримаю.. вдихнула повітря, потужилася.. і мені між животом та грудьми поклали немовлятко. Воно собі крихтіло, а моя перша думка була не – моє пташенятко чи Боже, дякую!... а – Невже, так швидко?... Так 8 жовтня, в 5 ранку, з’явилася на світ наша найбільша радість – маленький синочок, вагою 2600.
За 20 хв. Ігорко набрав мою маму і привітав з внуком, а та спросоння подумала, що він її так розігрує з сусідньої кімнати, насварила і кинула трубку)))). А коли зайшла до кімнати, то скричалася і підняла усіх на ноги. Про чотири дні в пологовому писати не хочеться, туди нікого не пускали (на щастя), але нам там не сподобалося.;)
Ще два тижні вдома, я, за звичкою, гладила живіт.. дивилася на маленьке чудо і мені не вірилося...Мабуть, на фоні втоми і неспання, я ще трохи хникала.. стримуючи себе тим, що не можна – мусить бути молоко... відбивалася від панікливих мами-свекрухи-тьоть і всіх інших порадників, які навперебій розказували, як правильно годувати, допоювати, класти в ліжко на подушку, купати, пеленати.. і всього іншого типу – йой, чого на третій день в тебе немає молока, а потім – в тебе напевне зарідке молоко, або малий не доїдає..
Тоді згадувала собі слова товаришки, у якої троє маленьких діток про те, що слухати треба себе і свою дитину. Так і роблю.

Що я хочу сказати про біль.. він не постійний і швидко забувається, а тому не варто боятися! Просто треба пам’ятати про дитинку і всіляко допомогти їй народитися.
Тепер, як колись мені моя однокласниця, бажаю усім майбутнім мамусям народити так легко, як я. Ще бажаю бути здоровими та радісними..і за будь-яких обставин за можливості зберігати спокій, не панікувати, тоді все вийде!

Дякую усім-усім, хто привітав нас з народженням синочка Ростика!!!

гірко!

2009-10-31T18:30:11Z

Нехай цей гарний осінній день збереже в серцях Яни і Павла найсвітліші спогади про їхнє незабутнє весілля. Я вірю, що нинішнй день був саме для них - найпрекрасніший, зі світлим небом та сонечком. І хоч ми не потрапили на їхнє весілля за своїми щасливими клопотами, щиро вітаю і бажаю завжди любити.

А фоткала і надіслала мені фоти ulijka цьом

Синочок

2009-10-21T19:08:14Z

Я не зникла. Просто ми вже народилися! 8 жовтня :))Трошки швидше, ніж планували, але, мабуть, вчасно. Ми з Ростиславчиком набираємося сили і готуємося до хрестин. Усіх люблю.

Кльові, правда?

2009-09-10T09:26:36Z

То мені yanamar переслала :)

квіти - іменинникам

2009-09-08T11:18:14Z

Приємно отримувати квіти просто так :). Осінні квіти - найбарвистіші. Дякую велике Галі та Микитці! Ті квіти як довершення минулому тижню, який кожного дня дарував мені нових гостей, позитивні емоції і подарунки просто так.
Нині вітаю усіх Наталій, Наталюсь та Наталченят, яких знаю багацько! Нехай ваше життя буде барвистим та радісним!
А ми з животиком відвідали перші заняття з "Нанашками" (для майбутніх батьків) і нам дуже сподобалося.

Сливовий пиріг

2009-08-30T14:29:57Z

Дуже люблю сливи. Спілі, фіолетовобокі, такі, як росли колись у дідусевому саду... Вчора пошастала кулінарним сайтом, який мені кинула ulijka і натрапила на один рецепт сливового пирога-перевертанця. От, поки маю такий кулінарний настрій вже після з'їдженого пирога, покажу і розповім, щоб не забулося.

Знадобилося: 0,5 кг слив, 1,5 стк. цукру, 1 стк. борошна, 150 г масла (або вершкового маргарину), 2 яйця, 2 ложки сметани (можна молока), 2 ч. л. розпушувача для тіста та ванілін (якого у мене теж не було).
Для початку зі слив повиймала кісточки ;) і ледь втрималася, щоб їх не з'їсти)).

Тоді масло (у мене був маргарин) розтерла з 3/4 стк. цукру, ропушувачем (згідно рецепту ще треба ванілін, у мене не знайшлося).

Тоді додала борошно, яйця та сметану (можна молоко) і вимісила тісто ;).
Далі розтопила на пательні 40 г масла, додала туди ще 3/4 стк. цукру.

Потім я це діло вилила в тортівницю, застелену фольгою, але, мабуть, далі все можна робити в пательні або ж бритванці, на якій так само успішно треба розтопити масло з цукром і викласти сливи серединкою до низу ось так, щоб вони собі в тому зацукрувалися (закармелізувалися).

А потім акуратно викладаємо поверх слив тісто і в духовку, розігріту з температурою 180 градусів.
Приблизно то все печеться пів годинки. А тоді виймаємо, трошки охолоне і перевертаємо дном догори.

Мушу сказати, що приготування забрало зовсім небагато часу, зїли то все ще швидше. Мабуть, можна експериментувати з вишнями, напевне чорницею. Одним словом, смачного!
І ще важливо до того всього - мати добрий кулінарний настрій!

серпневе

2009-08-30T13:51:47Z

Ось такий він.. кінець літа - павутинково-кульбабковий. І спробуй подути, як на початку літа.. у сподіванні, що парашутики здіймуться до неба, а потім полетять до сонячного проміння. Дзуськи. Вони міцно будуть триматися кульбабки, а потім опадуть білим пухом на пожовклу землю на бабиному городі. Де ще, сподіваюся, пів осені буде пахнути яблуками, викопаною картоплею і вже достиглим серпнем.

Берестечко

2009-08-20T18:28:48Z

Люблю мадри. А вони бувають такими несподіваними і різними :). Вкотре, завдяки domnishora та її чоловікові Миколі, наша сімейно-дружня мандрівка відбулася. Ми побували в Берестечку.

Я мало що знала про Берестечко,окрім того факту, що там відбулася страшна битва між козаками та поляками, в часи гетьманування Богдана Хмельницького.
Втім, Берестечко нині - тиха місцина, з прекрасною річкою Стир, густою ряскою та зграйками рибок, за якими класно спостерігати з човна. Після міського гулу берестечкова тиша була такою всюдиповною, що хотілося голосно закричати від незвички :). А ще - там добре повітря, пахучі серпневі сади і смачна уха, і риба...:)

Нині в містечку малолюдно і гірчить лише від історії та безмовних зведених пам'яток.

Богдан Хмельницький стоїть тут давно, бо де ж як не тут.. біля місця поразок та переломних боїв його гетьманування.. Стоїть і дивиться на шевченкове погруддя. Досі дивно, але в Берестечку ніколи не було пам'ятників.. наприклад, ленінам. Позаду гетьмана - православний Троїцький собор, ще не долаштований.

А зовсім поруч - костел, руїна, памятка архітектури...
Кажуть, колись костел вражав прегарними інтер'єрами в стилі рококо та різьбленим вівтарем.. нині невідомо, що з того всього збереглося, адже пам'ятка архітектури, яка охороняється державою та за пошкодження карається законом... ледве стоїть, пошкоджена людьми та часом, який безжальний до всього, що творить людина.
Свого часу комуністична влада містечка просила виключити храм зі списку архітектурної спадщини.. а нині вже малоймовірно, що знайдеться польська громада, котра відбудує костел.
...Богові - Боже, нині в храмі, чи на його порозі, греко-католицька громада з десяти осіб співає недільні Літургії...
Біля костелу - міська автостанція і психлікарня, через яку не видно палац чи будинок дворян Раціборовських.. а може від нього вже нічого й не залишилося.
Поблизу Берестечка, але в сусідній вже Рівненській області.. місце смутку.. Козацькі могили - пам'ятник битві під Берестечком, 1651 р. Нині національний істрорико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви" (с. Пляшева) - відкритий для туристів.. Тут Михайлівська церква з саркофагом загиблих.. , музей та діючий Свято-Георгіївський чоловічий монастир Української православної церкви Київського патріархату.

.. і то все лише маленьки часточки нашої з вами історії..

а знаєте що це?

2009-08-07T10:05:10Z

А це - мило :). Над яким/яке трудилася-чаклувала, варила-виливала snigynka

і подарувала шматочок мені!

А потім ще кілька шматочків. Ось такі шедеври!

животик

2009-08-07T09:00:58Z

Ніби з 28 тижня малючки починають відчувати смак харчів. Моєму напевне подобається ожина.. бо так штовхається і випинається.. :) або не подобається..

люблю літо

2009-07-24T15:23:33Z

В Шацьк ми так і не поїхали. Але насолоджуюся відпусткою і... ще мрію про водичку).

слухається

2009-07-09T09:16:02Z

без теми

2009-06-24T08:09:44Z

Вчора потрапила під ту страшну грозу і трохи намокла. Але.. я люблю спостерігати за літньою грозою, будь-де, навіть, коли мокну.. Літня гроза якась радісна.. навіть коли літо зовсім не настає.
А ще .. виявила, що мені страшенно хочеться вишивати.. от повитягувала свої старі-недовишивані картинки, скатертинки, а ще є рушник і сорочка.. і вишиваю по трошки перед сном. Хочеться і подобається. І дурниці всілякі до голови поміж тим не лізуть =).
От таку грозу я ловила два тижні тому...

Для когось. Просто так :)

2009-06-19T07:17:06Z

Не ламай рук даремно
над спасенним світом
сон-трави квіти широко розкриті
наші земні клопоти марні тож немарні
біль через абищицю а так псував нерви
хтось далекий зупинився близько
вічність тоді навіть коли ще нескоро
чорна мурашка брунато-червона зі споду
не журись що ніхто тебе в очі не цілує
любов не від цього світу кожного здивує

2002 р. о. Ян Твардовський (пер. з польської Дзвінки Матіяш)

Пташки щебечуть, а караван іде

2009-06-17T10:32:48Z

Нині про важливість нових медіа як інструменту в "перах" журналістів чи медійників переконувати довго не має потреби. Думок з приводу використання жж, твіттера, фейсбука - багато і всі вони різні. Хтось вважає інтернет - купою сміття і боїться у ній загубитися, хтось там вже потонув, а хтось проводить свій вільно-дозвільний чи робочий час в соціальних мережах: ділиться емоціями, враженнями від життя, а поза тим всім - обмінюється інформацією. І така інформація on-line, як ніяка інша, є актуальною та правдивою. А дозвілля виявляється плавно може перетекти до інформаційного простору цілком робочого чи фахового використання.
Саме так - живий журнал або твіттер (фейсбук, ютуб тощо) нині називаються новими медіа, практичними інструментами, які допомагають користувачам творити звязки чи з'єднувати людей з інформацією, а також знайомитися з новими людьми, обмінюватися потрібною інформацією, жити в сучасному світі та вміти користуватися новими медіа. Від себе можу додати лише те, що всім й так добре відомо, - вчитися не завжди просто, але навчитися - реально і нічого страшного у цьому немає.
Якщо ви знайомі зі світом нових медіа - ви йдете в ногу з часом. Будь-який з інструментів допоможе вам бути поінформованим, висловитися та отримати відгук, навчить шукати інформацію по новому, відкриє нові та цікаві можливості комунікації. Спробуйте!

«Памятник караванщикам» на Яндекс.Фотках

Medianext1. День 2

2009-06-17T07:18:39Z

Я чомусь була впевнена, що запізнююся. =)) Практично бігла через парк і тішилася, що ніхто не вигулює собак. І побачила

Сорі за не дуже якість.
Мордую твіттер. Там я ksenya_ok

Medianext1

2009-06-16T08:32:37Z

Перший модульний курс "АВС з нових медіа" розпочався. Нині та завтра буду опановувати нові можливості для журналістів та медіа-активістів. Я швидше відношуся до медіа-активістів і мені це також подобається.
І нехай це мій далеко не перший нотаток в жж, відчуваю себе початківцем і вуха мої вікриті ))).
Прагну:
- Розширити свої знання про нові медіа.
- Познайомитися з цікавими людьми.
- .. здобути навики у користуванні різноманітними НМ.

Принагідно передаю вітання olena_risu =), яка сидить навпроти.

цвіте жасмин

2009-06-12T11:38:05Z

Я так люблю, коли цвіте і пахне жасмин... Особливо запашним і п'янким є запах, коли дощить... От, як тепер :)
Мусить бути якась радість від тої погоди))

"Казку про Чорного Козака" Сашка Лірника екранізують

2009-06-04T06:53:08Z

http://www.umoloda.kiev.ua/number/1420/164/50024/

для читання

2009-05-29T08:01:08Z

Добре інтерв'ю з грузинським казкарем Гурамом Петріашвілі
http://www.zaxid.net/article/41731/

небесні дарунки :)

2009-05-25T09:47:24Z

Люблю мандрувати, але так шкода, коли випадає нагода кудись поїхати - раптово і неплановано, а фотоапарат вдома. Отак і вчора, вийшли погуляти, а тут Ігорка шеф з машиною - типу поїхали в Золочів на шашлик. Так що втекти - не вийшло). А по дорозі до Золочева були неймовірно гарні хмарки... Приблизо такі...

А вже там, на місці - незнайомі, але хороші та різні люди.

Це я до того, що для щастя треба небагато.. ) Минулого тижня було 2 рочки нашого з Ігорком шлюбу.
А вчора святкувала своє народження oksamytka , яка каже, що вона Будячок, але я знаю, що вона просто неймовірно ніжна і пахуча Квіточка. А вже нині моєму молодшому похресникові Андрійкові рочок. Десь так наступного тижня сподіваюся його побачити. І в ту подорож я вже неодмінно прихоплю фотик.

skvorychok @ 2009-05-17T23:04:00

2009-05-17T20:47:38Z

Хотілося написати про наш Великдень, чудові травневі вихідні, Шешори-Космач, дитячий форум...ще щось.. Але не було часу, не було нету.. а зараз є і те, й інше)) але силоньки бракує, бо вже час спатки.
то ж трохи квіткових фоток і не тільки..

Мої квіти-похресники: Юля з мамусею; і Андрійко

.. а це просто - ми.

skvorychok @ 2009-05-08T15:46:00

2009-05-08T12:49:26Z

Невимовно сумно, бо з життя пішлов такий, як Ігор Пелих. Я мало дивилася його Галопом.. але він був по-доброму всюдисущим.., чогось добре пам'ятаю вибохуво-оптимістичного ведучого та його напарницю - кучеряву Сашу, які шукали свинок на 1+1.. Попри безглузде людське: "Чому???" німую і думаю собі, що йому там мусить бути добре. І дай Боже його рідним, особливо Саші з дітьми.. сили. Пам'ятаємо і молимося.

весна

2009-04-02T06:23:53Z

Сьогодні зранку, за кілька хвилин до того, як мав задзвеніти будильник, я була свято переконана, що нині субота.. і зараз я вимкну будильник і спатиму далі. А то, виявилося.. четвер.

всяке

2009-03-27T09:35:45Z

Поздравляем!!! Ваша страна Испания

Страна великолепных гор, лазурного моря и голубого неба, радости и удовольствий.

Пройти тест